Чинні нормативні акти можуть порушувати права, свободи чи інтереси, а отже гарантування можливості їх оскарження – актуальна сфера розвитку судової практики.
Нещодавна постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 23 березня 2023 року по справі № 640/6699/20 закріпила важливу позицію.
Суть справи полягала в оскарженні п.1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Громадянин України посилався на те, що має постійне місце проживання на території Парагваю, а отже припис обмежував його право на вільне пересування.
Гострі обговорення коронавірусних обмежень канули у минуле, але справа лише нещодавно знайшла своє завершення у Верховному Суді.
Про що нагадує рішення? Розбираємо.
Хто має право на оскарження?
Знову таки, Кодексом адміністративного судочинства прямо зазначається, що право оскаржити нормативний акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Строк оскарження нормативно-правового акту
Кодекс адміністративного судочинства прямо передбачає, що нормативні акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
З огляду на це аргументи скаржника не можуть бути взяти до уваги, адже на момент розгляду справи судом першої інстанції, спірний нормативний акт втратив чинність, на підставі іншого.
Суд посилається на рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, в якому роз’яснюється неможливість регулювання будь-якої окремої сфери суспільних відносин рівними за силою та однопредметнними за суттю актами, які до того ж суперечать одне одному.
Загальновизнаним є принцип Lex posterior derogat priori – «наступний закон скасовує попередній».
Крім того, законодавством не передбачається поняття «відновлення» нормативних актів, які втратили чинність.
Отже, оскарження нечинних нормативних актів не передбачається взагалі.
Момент втрати чинності нормативного акту та повноваження суду
Суд наголосив, що Кодексом адміністративного судочинства визначено, що нормативний акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативний акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Дані процесуальні приписи визначають межі повноважень суду при розгляді даної категорії справ. У суду відсутні повноваження щодо визнання нормативного акту нечинним з моменту його прийняття, адже наслідком такої дії є порушення принципу правової визначеності.
Тобто суд не може визнавати протиправними ті акти, що втратили юридичну силу.
Інші статті від DT Partners – читайте за посиланням! Ми завжди аналізуємо важливі та актуальні новини для громадян та бізнесу.
