Ключові параметри режиму

Видано дозволів за спеціальним механізмом станом на 11 вересня 2026 року: жодного.

Коротко: що дає і чого не дає постанова № 875

Уряд відкрив контрольований експорт оборонної продукції: постанова Кабінету Міністрів від 1 липня 2026 р. № 875 набрала чинності 8 липня і затвердила спеціальний Порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання на період воєнного стану.

Процедурно це серйозний крок уперед. Розгляд заяви обмежено 30 календарними днями, запроваджено мовчазну згоду погоджувальних органів, приватний виробник отримав прямий доступ до дозвільної процедури Державної служби експортного контролю (далі — Держекспортконтроль, ДСЕК) без попереднього отримання повноважень Кабміну.

Економічно конструкція поки що не працює. За два місяці дії спеціального механізму не видано жодного дозволу. Плата за оформлення дозволу становить 20% вартості готових виробів і технологій та 30% вартості складових частин, вноситься до прийняття рішення і не повертається у разі відмови. Обидва ключові переліки — держав і критичних товарів — офіційно не оприлюднено.

Прямої причинності між платою і відсутністю дозволів публічно не встановлено. Але галузеві об’єднання називають фінансові параметри основною причиною, і уряд збирає пропозиції щодо перегляду механізму.

Для виробника це означає одне: вікно для підготовки відкрите, вікно для подання — ще ні. Те, що можна зробити зараз без ризику втратити гроші, — привести в порядок статус, кваліфікацію продукції, комплаєнс контрагента і контрактну техніку. Те, чого не варто робити наосліп, — подавати заяву і вносити плату до появи переліків і до вересневих змін.

Плату за дозвіл вносять разом із заявою, і Порядок не передбачає її повернення у разі відмови. На контракті в 100 млн доларів це умовно 20 млн, які не повертаються. Помилка на етапі кваліфікації товару або перевірки контрагента коштує не переписаного абзацу, а цієї суми.

Надішліть специфікацію продукції та проект контракту — оцінимо, чи потрапляєте під спеціальний режим і що треба виправити до подання заяви.

Оцінити ситуацію – записатись на консультацію.

Що змінилося порівняно з попереднім режимом

Із введенням воєнного стану експорт продукції оборонного призначення був фактично зупинений: пріоритетом стало забезпечення Сил оборони, а дозвільна практика ДСЕК звелася до одиничних випадків. Прямої юридичної заборони не існувало — була фактична пауза. Перші дозволи після неї держава надала у лютому 2026 року, коли Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю відновила роботу після восьмимісячної перерви.

Водночас український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) наростив виробничі потужності, які суттєво перевищують фінансові можливості державного оборонного замовлення. Політичне рішення про перехід до моделі контрольованого експорту анонсував Президент, інституційно його підготували утворенням при РНБО Міжвідомчої комісії з питань військово-промислової політики та оборонних технологій (Указ № 116/2026 від 12 лютого 2026 року, яким введено в дію рішення РНБО від 22 листопада 2025 року; Положення затверджено Указом № 321/2026 від 20 квітня 2026 року) і запуском формату двосторонніх домовленостей із державами-партнерами — Drone Deal.

Постанова № 875 перевела винятковий канал у формалізовану процедуру. Вона не скасовує загальних правил експортного контролю: положення порядків, затверджених постановами № 1807 і № 86, застосовуються в частині, що не суперечить новому Порядку (п. 2 Постанови № 875). За межами сфери дії Порядку — імпорт, транзит, тимчасове вивезення, експорт товарів поза критеріями п. 3 — діють загальні правила.

Три документи, які не можна плутати

Повноваження на право здійснення експорту надавав Кабінет Міністрів за постановою № 838. Саме цей етап Постанова № 875 скасувала для виробників і власників технологій, які виконують оборонні контракти або включені до профільного реєстру.

Дозвіл видає ДСЕК за Порядком. Він залишається обов’язковим. Скасування повноважень не означає, що експортувати можна без дозвільного документа.

Висновок на проведення переговорів, транзит, тимчасове ввезення чи вивезення — окремі документи за загальними правилами. Порядок прямо не вирішує, чи зберігається потреба у висновку на переговори за новим режимом, тому це питання варто узгоджувати з ДСЕК до початку перемовин з іноземним замовником.

Що підпадає під спеціальний режим

Порядок застосовується до чотирьох категорій (п. 3):

Товари військового призначення, внесені до списку товарів військового призначення — додатка до Порядку, затвердженого постановою № 1807.

Товари подвійного використання, внесені до Єдиного списку — додатка до Порядку, затвердженого постановою № 86, якщо вони можуть бути використані для розроблення, виробництва чи використання товарів військового призначення.

Товари поза списками, якщо застосовується стаття 10 Закону № 549-IV — механізм catch-all, тобто контроль всеохоплюючого характеру щодо товарів, не внесених до списків.

Технології військового призначення і технології з Єдиного списку товарів подвійного використання.

Для перших трьох категорій діє кваліфікуючий критерій: товар має бути прийнятий на озброєння або кодифікований як предмет постачання. Це альтернатива, а не кумулятивна вимога — достатньо одного з двох. Продукція, яка не пройшла жодної з процедур, під спеціальний режим формально не потрапляє, і її експорт оцінюється за загальними правилами.

Кодифікація здійснюється за правилами сфери оборонних закупівель; сам Порядок відсилає до термінології Закону України «Про оборонні закупівлі» (п. 2 Порядку). Конкретний механізм визначається актами Міноборони, чинну редакцію яких треба перевіряти окремо.

Поріг за сумою

Експорт за Порядком здійснюється на суму не менше 15 млн гривень за зовнішньоекономічним договором (п. 4). Обмеження не поширюється на складові частини товарів та комплектувальні вироби.

Норма тлумачиться неоднозначно. Буквально вона визначає умови експорту «згідно з цим Порядком» — тобто контракти на меншу суму не можуть скористатися спеціальним режимом і мають проходити загальну процедуру. Практичний наслідок відомий: іноземний замовник рідко починає співпрацю з великої серії, спершу він бере кілька одиниць на випробування. Такі контракти в поріг не вкладаються і зі спеціального режиму випадають. Галузь публічно пропонує скасувати поріг для пілотних і тестових партій.

Що входить у дозвіл без окремого оформлення

Дозвіл автоматично дає право на експорт послуг у формі інструктажу в обсязі, мінімально необхідному для використання експортованих товарів (абз. 3 п. 21 Порядку). Це знімає потребу в окремому дозволі на супровідне навчання персоналу покупця.

Межа при цьому проведена жорстко. Усе, що виходить за «мінімально необхідний інструктаж» — сервіс, ремонт, модернізація, навчання інструкторів, — потребує окремого дозвільного оформлення. Окремого механізму експорту послуг Порядок не створює взагалі, і це одне з публічних зауважень галузі.

Куди можна експортувати: перелік держав і Drone Deal

Передачі здійснюються до держав, які уклали з Україною міжнародні договори або інші двосторонні документи про співробітництво у сфері виробництва, постачання, спільної розробки, технологічного обміну чи використання безпілотних систем та іншої оборонної продукції (п. 5). Найменування документа значення не має — договір, меморандум, угода. Порядок узагальнює їх під назвою угода «Drone Deal».

Юридично визначення сформульоване максимально широко: воно охоплює і міжнародні договори у розумінні Віденської конвенції 1969 року, і документи м’якого права, які формально не створюють міжнародно-правових зобов’язань. Підхід прагматичний, але породжує питання про юридичну силу державних гарантій держави-імпортера, наданих у рамках необов’язкового документа.

Для держав із угодою Drone Deal передачі йдуть без погодження Міжвідомчою комісією з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, крім прямо встановлених винятків.

Перелік держав затверджує МЗС з урахуванням пропозицій Міноборони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки і розвідувального органу Міноборони. Пропозиції надаються щокварталу до 1 числа місяця, що настає після завершення кварталу; не пізніше 5 числа цього ж місяця МЗС вносить перелік на погодження Комісії. Затверджений перелік обов’язковий для врахування ДСЕК.

Станом на вересень 2026 року перелік офіційно не оприлюднено.

Публічні дані про кількість угод різняться залежно від дати і джерела. 2 липня 2026 року Секретар РНБО повідомив про шість підписаних угод і понад двадцять держав у процесі приєднання. Станом на початок серпня згадувалися дев’ять держав — Литва, Латвія, Естонія, Данія, Нідерланди, ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар і Азербайджан. Офіційний підсумок міжнародної оборонної співпраці за літо називає п’ять угод Drone Deal за цей період.

Окремо у липні 2026 року формат розширено на рівень Європейського Союзу: Україна і Європейська комісія започаткували Drone Deal, спрямований на поглиблення співпраці у сфері дронових і протидронових технологій та інтеграцію українських і європейських оборонних виробництв.

До появи офіційного переліку єдиний надійний спосіб підтвердити статус конкретної держави — офіційний запит до ДСЕК або МЗС. Публічні повідомлення про підписання угоди не замінюють включення держави до переліку МЗС: це два різні юридичні факти, і Порядок прив’язує дозвіл саме до другого.

Якщо угоди немає або щодо держави встановлено часткове ембарго, заява йде на розгляд Міжвідомчої комісії (п. 18), що подовжує і ускладнює процедуру.

Перелік критичних товарів

Дзеркальний інструмент — перелік товарів і технологій, експорт яких може становити загрозу обороноздатності та національній безпеці. Його затверджує Міноборони з урахуванням пропозицій МВС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Генерального штабу Збройних Сил та розвідувального органу Міноборони, у тому ж квартальному циклі і з тим самим погодженням Комісією (п. 5, 8).

Внесення товару до переліку — самостійна підстава для відмови (пп. 6 п. 19), а заяви щодо таких товарів у будь-якому разі розглядаються за участю Комісії (п. 18). Перелік теж поки не оприлюднено.

Практичний наслідок: моніторити зміст переліку доведеться щокварталу. Продукція, експортопридатна сьогодні, наступного кварталу може такою не бути — і це вплине навіть на вже подані заяви.

Вимоги до іноземного контрагента

Пункт 10 встановлює п’ять груп вимог до імпортерів, кінцевих споживачів, посередників та інших осіб, які сприяють передачі. Контрагент не повинен:

• перебувати під санкціями за Законом України «Про санкції» № 1644-VII або мати підсанкційних осіб у структурі власності чи управління;
• бути включеним до переліку осіб, пов’язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, за профільним антилегалізаційним законом — або мати таких осіб у структурі;
• перебувати під прямим чи опосередкованим контролем держави-агресора або держави-окупанта, її юридичних чи фізичних осіб;
• мати серед учасників, бенефіціарів, керівників чи контролерів громадян держави-агресора;
• володіти прямо чи опосередковано корпоративними правами юридичних осіб, зареєстрованих у державі-агресорі.

Тягар доказування — на заявнику: документи, що підтверджують відповідність контрагента вимогам п. 10, додаються до заяви (пп. 3 п. 13). Ані вичерпного переліку таких документів, ані глибини розкриття структури власності Порядок не визначає.

Тут закладений ризик, який реалізується вже після видачі дозволу. Підстава для скасування (пп. 1 п. 25) сформульована так: отримання ДСЕК інформації від СБУ, Служби зовнішньої розвідки або розвідувального органу Міноборони про наявність у заяві чи доданих документах недостовірної інформації. Запускає скасування не самостійна перевірка ДСЕК, а інформація спецслужб, і надійти вона може в будь-який момент виконання контракту.

Звідси практичний висновок: потрібна повноцінна процедура KYC контрагента — витяги з торгових реєстрів, розкриття кінцевих бенефіціарів, санкційний скринінг за українськими і міжнародними списками, письмові запевнення та гарантії в самому контракті з правом розірвання і відшкодування збитків.

Остання вимога сформульована без порогів суттєвості: формально навіть міноритарний пакет у російській юридичній особі дискваліфікує контрагента. Міжнародним групам зі «успадкованими» активами в рф це слід враховувати на етапі структурування угоди, а не при подачі заяви.

Технології: гарантії, захист прав і платіж при передачі до третіх держав

Технологічний експорт Порядок регулює найдетальніше. Пункт 11 вимагає документа про гарантію з державними гарантіями держави-імпортера щодо чотирьох позицій :

(а) надання права на використання технології без відчуження майнових прав інтелектуальної власності або її продажу — крім випадків, передбачених самим Порядком;

(б) подальша передача, реекспорт, продаж, тимчасове вивезення товарів, виготовлених за переданими технологіями, а також передача технологій і технічної документації — виключно за попереднім письмовим дозволом ДСЕК;

(в) виготовлення товарів виключно у кількості та на умовах, визначених ліцензійним договором;

(г) передача Україні інформації про всі модифікації, модернізації, удосконалення та інші зміни, здійснені щодо товарів, виготовлених із використанням переданих технологій.

Продаж технології не заборонено — він виведений в іншу процедуру

Застереження в позиції (а) має самостійне значення, і його часто пропускають. Пункт 6 Порядку відносить до компетенції Міжвідомчої комісії розгляд заяв про надання дозволу на відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності або продаж технологій (пп. 4), а також заяв про дозвіл на експорт до третіх держав товарів, виготовлених за переданими технологіями (пп. 5).

Отже, повної заборони відчуження немає. Продаж технології юридично можливий, але виводиться зі спрощеного режиму і проходить через Комісію. Ліцензійна модель і модель відчуження прав ведуть до різних процедур і різних строків. Обирати між ними треба до подання заяви — після подання це вже не переграється.

Позиція (г) — нормативно закріплене застереження типу grant-back: результати доопрацювання української технології іноземним ліцензіатом повертаються Україні. У ліцензійному договорі його треба перетворити на чіткі зобов’язання щодо строків, форми та обсягу передачі документації. Інакше державна гарантія залишиться декларацією без операційного механізму.

Платіж 20% — це не плата за дозвіл

Тут потрібне розмежування, бо в тексті постанови фігурують три різні платежі, і два з них мають однакову ставку.

Плата за адміністративну послугу — вноситься до ДСЕК за оформлення і видачу дозволу, встановлена постановою № 746, база — вартість товарів або технологій.

Платіж за п. 11 пп. 2 Порядку — 20% вартості виготовлених товарів, сплачується у разі передачі до третіх держав товарів, виготовлених за переданими технологіями. Це окреме зобов’язання, не адміністративна послуга.

Плата за дозвіл на реекспорт до третіх країн товарів, виготовлених за переданими технологіями, — 20% вартості за постановою № 746. Знову адміністративна послуга, але за іншим дозволом.

Методику розрахунку вартості визначає п. 12: вартість обчислюється з кількості товарів, передбаченої ліцензією, за цінами закупівель державних замовників у сфері оборони. Якщо таких закупівель не було протягом останніх шести місяців — за висновком експерта спеціалізованої судово-експертної установи або звітом суб’єкта оціночної діяльності; такі документи діють шість місяців.

Ключове для договірної роботи: платіж прив’язаний не до фактичних відвантажень, а до кількості, передбаченої ліцензією. Записали в ліцензійному договорі оптимістичний обсяг — заплатите з обсягу, який фактично не вироблять. Звідси практика поетапного ліцензування.

Строки і мовчазна згода: найсильніша частина реформи

Заява подається державною мовою, у паперовій або електронній формі, з перекладами іншомовних документів, засвідченими керівником суб’єкта (п. 14–15). Додаються: документ про підстави або намір передачі (контракт, його проект, лист про наміри, запит, рекламаційний акт); документ про відповідність вимогам п. 11; документи щодо контрагента за п. 10; документи про вартість за п. 12; документи про сплату за видачу дозволу (п. 13).

Загальний строк розгляду і прийняття рішення — до 30 календарних днів (п. 16). Порівняно з попередньою практикою це суттєве скорочення. За стандартною процедурою виробник проходить п’ять етапів, а загальний строк розгляду заявки становить до 90 днів; запуск спрощеної процедури в рамках Drone Deal скорочує проходження державних процедур із 90 до 30 днів.

Внутрішня механіка (п. 17) побудована на жорстких дедлайнах і мовчазній згоді. ДСЕК протягом трьох робочих днів надсилає копію заяви Міноборони і запити до СБУ, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони.

Міноборони має 20 календарних днів на інформування про наявність підстав для відмови за підпунктами 5–7 п. 19 і на погодження чи непогодження передачі. У разі експорту технологій строк скорочується до 10 календарних днів, але одночасно звужується предмет перевірки: Міноборони інформує лише про підставу за підпунктом 6 — внесення до переліку критичних товарів. Спецслужби мають 15 календарних днів на висновок. Державні замовники відповідають на запити Міноборони протягом 15 календарних днів.

У разі спливу цих строків без відповіді передача вважається погодженою за умовчанням.

Принцип мовчазної згоди запроваджено актом Кабінету Міністрів для сфери, на яку не поширюється Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» — його дія прямо виключена для державного експортного контролю (ч. 2 ст. 2 Закону № 2806-IV). Уряд свідомо переніс дисциплінуючий механізм дозвільного законодавства у сферу експортного контролю. Для виробника це найцінніший елемент реформи: бездіяльність погоджувальних органів більше не блокує процедуру.

Коли підключається Міжвідомча комісія

За загальним правилом дозвіл видається після міжвідомчого узгодження без розгляду Комісією. Щодо заяв на експорт Комісія залучається у трьох випадках (п. 18): експорт до держав без угоди Drone Deal або під частковим ембарго; експорт товарів чи технологій із переліку критичних або обмежених міжнародними зобов’язаннями України; наявність застережень спецслужб за результатами узгодження.

Цим компетенція Комісії не вичерпується. Пункт 6 передбачає ще чотири форми залучення: погодження переліку держав; погодження переліку критичних товарів; розгляд заяв на відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності або продаж технологій; розгляд заяв на експорт до третіх держав товарів, виготовлених за переданими технологіями. Окремо Комісія розглядає скасування дозволів протягом 72 годин.

Електронне подання

Пункт 4 Постанови № 875 зобов’язав Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства протягом одного місяця з дня набрання чинності забезпечити функціонування інформаційно-комунікаційної системи для електронних послуг за Порядком.

Ідеться не про створення нової системи: ІКСЕК Stratlink працює з березня 2024 року. Питання у включенні до неї нового типу дозволу. Місячний строк сплив 8 серпня 2026 року, а низку імплементаційних актів, необхідних для функціонування Порядку, на початок серпня ще не було ухвалено, тому статус функціоналу треба перевіряти в ДСЕК безпосередньо перед поданням. До появи технічної можливості п. 15 допускає паперову форму або надсилання на адресу електронної пошти ДСЕК.

Відмова: сім підстав і право першої відмови держави

Пункт 19 містить сім підстав: недостовірна або неповна інформація; невідповідність контрагента вимогам п. 10; санкції щодо учасників передачі; ненадання документа про гарантії держави-імпортера; намір Міноборони чи іншого державного замовника закупити товари для потреб оборони; внесення товару до переліку критичних; невиконання зобов’язань за державними оборонними контрактами.

Найважливіша конструкція побудована навколо підпункту 5 — наміру держави закупити товар. У міжнародній практиці це аналог права першої відмови держави, і Порядок збалансував його з двох боків.

Перше. Виробник може нейтралізувати підставу заздалегідь, надавши письмові гарантії постачання товарів для потреб оборони України в обсягах і строки, визначені замовником (п. 20). Тоді відмова з цієї підстави не застосовується.

Друге. Якщо відмову все ж надано, державний замовник зобов’язаний протягом 30 календарних днів вжити заходів до укладення державного контракту. Якщо контракт не укладено — суб’єкт має право повторно звернутися за дозволом, і ця підстава вдруге застосована бути не може (п. 23).

Це, ймовірно, найпрогресивніша норма Порядку: держава вперше пов’язала власний пріоритет закупівлі юридичним обов’язком реально законтрактувати продукцію у визначений строк.

Зворотний бік: порушення письмових гарантій за п. 20 є підставою для скасування дозволу (пп. 5 п. 25). Обсяг гарантій має бути реалістичним щодо виробничих потужностей, інакше інструмент зняття відмови перетворюється на підставу для скасування.

Галузь публічно пропонує вимагати, щоб намір державного замовника містив конкретні обсяги, строки і підтверджене фінансування — інакше сам намір не має бути достатньою підставою для відмови.

Зупинення і скасування: різні речі з різними наслідками

Зупинення (п. 24) — тимчасове, з визначеною умовою поновлення: невиконання зобов’язань за державними оборонними контрактами (до відновлення виконання); несплата передбачених Порядком платежів (до сплати); повідомлення замовника про намір закупити товар (до укладення контракту або відмови від закупівлі, але не більш як на 30 календарних днів). Дія дозволу поновлюється після усунення обставин.

Скасування (п. 25) — остаточне. Підстави: інформація спецслужб про недостовірність відомостей, порушення умов дозволу, порушення державних гарантій держави-імпортера; санкції щодо учасників передачі; рішення Міжвідомчої комісії; обставини, що свідчать про ризик використання товарів не за заявленим кінцевим призначенням, несанкціонованого реекспорту або використання всупереч інтересам національної безпеки. Комісія розглядає питання про скасування протягом 72 годин з моменту отримання інформації про ризик переспрямування товарів.

Висновок для контракту: дозвіл не є безумовною гарантією його виконання. Регуляторний ризик зберігається протягом усього періоду поставок. У зовнішньоекономічному договорі доцільно передбачити:

• застереження про державний експортний контроль як підставу припинення або зупинення виконання без відповідальності постачальника;
• авансову структуру платежів, яка покриває понесені витрати на момент можливого скасування дозволу;
• механізм перегляду графіка поставок у разі зупинення дозволу через намір держави здійснити закупівлю.

Стандартне force majeure тут не рятує. Скасування дозволу — не форс-мажор, а регуляторна дія, передбачувана на момент підписання. Якщо в контракті немає окремого export control clause, ризик лежить на постачальнику повністю.

Надішліть проект зовнішньоекономічного договору — дамо оцінку захищеності і перелік застережень, яких бракує.

Надіслати договір на оцінку

Скільки коштує дозвіл і чому це головна проблема режиму

Найдискусійніший елемент реформи лежить не в самому Порядку, а у змінах до постанови КМУ від 13 липня 2011 р. № 746. Додаток доповнено пунктом 5-1: оформлення і видача дозволу на експорт самостійних (закінчених) виробів — 20% вартості товарів, складових частин — 30%, технологій — 20% (за методикою п. 12 Порядку), реекспорту до третіх країн товарів, виготовлених за переданими технологіями, — 20%.

Тут же дефект юридичної техніки: у пункті 5-1 Порядок названо «Порядок здійснення міжнародних передач (експорту) товарів…», тоді як пунктом 1 Постанови № 875 затверджено Порядок без слова «експорту». Формально це посилання на акт, назва якого не збігається із затвердженою.

Правова природа платежу

Формально це плата за платну адміністративну послугу. Однак частина третя статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI передбачає, що розмір адміністративного збору і порядок його справляння визначаються законом з урахуванням соціального та економічного значення послуги.

Платіж, обчислюваний як відсоток вартості контракту, за економічною природою наближається не до відшкодування вартості послуги, а до платежу податкового характеру. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції відносить систему оподаткування, податки і збори до виключно законодавчого регулювання, а пункти 7.3 і 7.4 статті 7 Податкового кодексу закріплюють, що питання оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися іншими актами.

Аргумент має контраргументи, і професійна оцінка перспектив спору без них неповна. Плата за адміністративні послуги ДСЕК не входить до переліку загальнодержавних податків і зборів за статтею 9 Податкового кодексу, тому пряма кваліфікація її як «збору» в розумінні Кодексу дискусійна. Постанова № 746 діє з 2011 року і в частині механізму справляння плати не оскаржувалася. Центр тяжіння можливого спору лежить радше у площині частини третьої статті 11 Закону № 5203-VI, ніж у податковому законодавстві.

Судової практики за Постановою № 875 станом на вересень 2026 року немає.

Що це означає в цифрах контракту

Документ про сплату додається вже до заяви (пп. 5 п. 13), тобто платіж вноситься до прийняття рішення. Повернення коштів у разі відмови Порядком не передбачене.

На умовному контракті в 100 млн доларів це 20 млн, сплачених за адміністративну послугу без нормативно визначеного механізму повернення. Ставка 30% для складових частин у поєднанні з відсутністю вартісного порогу для комплектувальних робить експорт компонентної бази проблемним для низькомаржинальних виробництв.

Окрема проблема — продукція подвійного призначення. Двигуни, тепловізійні камери та подібні компоненти використовуються і у військових системах, і в цивільних сферах, але ставка 30% застосовується незалежно від кінцевого призначення та ринку. Виробник або перекладає витрати на замовника і втрачає конкурентоспроможність, або платить із власної маржі.

Фінансові параметри здатні знецінити процедурні переваги режиму: скорочення строків не компенсує втрати маржі, якщо ставка робить контракт збитковим.

При фінансовому моделюванні експортного контракту плату за дозвіл слід закладати як безумовну витрату, перевіряти можливість її перекладення в ціну з урахуванням конкурентного середовища і фіксувати в контракті валютні та цінові умови, які абсорбують платіж.

Спрощений доступ виробників: скасування повноважень

Постанова № 875 змінила Положення про порядок надання повноважень, затверджене постановою КМУ від 8 червня 1998 р. № 838. Пункт 4 Положення після абзацу дев’ятого доповнено новим абзацом: окремих повноважень не потребує експорт товарів і технологій суб’єктами господарювання, які є виробниками таких товарів або власниками прав на технології та які є виконавцями державних контрактів на виготовлення і поставку товарів оборонного призначення для державних замовників у сфері оборони та/або включені до реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів.

Це усуває історичний бар’єр, за якого право виходу на зовнішній ринок мало обмежене коло спецекспортерів, а приватний виробник або роками добивався повноважень від уряду, або працював через державних посередників з комісією.

Ще раз про межу: скасовано лише попередній етап надання повноважень Кабміном. Дозвіл ДСЕК залишається обов’язковим.

Правозастосування: перші два місяці

За спеціальним механізмом Постанови № 875 не видано жодного дозволу. За даними Української ради зброярів, за майже рік після відновлення контрольованого експорту приватний оборонний сектор уклав до десяти невеликих експортних контрактів — усі за загальними правилами.

Контраст із загальним каналом показовий. За рік роботи Міжвідомча комісія розглянула 372 заяви і надала 342 дозволи, а 33 українські компанії отримали повноваження на експорт. Комісія засідає регулярно: 14 серпня 2026 року вона розглянула 36 заявок. Тобто «повільна» процедура видала понад три сотні дозволів, а створена для прискорення — жодного.

Галузь публічно сформулювала п’ять зауважень до режиму:

• розмір плати і відсутність диференціації ставок за категоріями продукції;
• обов’язок сплатити плату до прийняття рішення без механізму повернення;
• поріг 15 млн гривень, що виводить зі спеціального режиму пілотні й тестові партії;
• можливість блокування експорту наміром державного замовника без підтверджених обсягів, строків і фінансування;
• відсутність окремого механізму експорту послуг поза мінімальним інструктажем.

Змін до механізму станом на 11 вересня 2026 року не представлено. Виконавчий директор Української ради зброярів публічно назвав постанову «пшиком», пояснивши це тим, що акт створювали без діалогу з ринком і без урахування правок; за його словами, лише тепер до галузі звернулися по пропозиції щодо того, як механізм має працювати.

Якщо ви вже почали діяти

Матеріал написаний під ситуацію «плануємо вихід на експорт». Але частина читачів уже пройшла кілька кроків, і не завжди в оптимальній послідовності. Це не означає, що зроблене втрачене.

Уже отримали відмову через намір державного замовника. Це найкраща з можливих відмов. Замовник зобов’язаний протягом 30 календарних днів вжити заходів до укладення контракту; якщо контракт не укладено, ця підстава вдруге застосована бути не може (п. 23). Завдання зараз — фіксувати перебіг цих днів документально, бо саме ця доказова база відкриває шлях до повторної заяви.

Уже підписали контракт без застереження про експортний контроль. Договір можна доповнити додатковою угодою — і зробити це до отримання дозволу простіше, ніж після, поки в контрагента немає підстав вважати, що ви перекладаєте на нього ризик, який уже матеріалізувався.

Уже сплатили плату і чекаєте рішення. Перевірте комплектність поданого проти пунктів 10–13 Порядку. Підстава для відмови за пп. 1 п. 19 — недостовірна або неповна інформація, і неповнота усувається без нової сплати, якщо виявити її до рішення.

Уже уклали ліцензійний договір із завищеним обсягом. База платежу за п. 12 рахується з кількості, передбаченої ліцензією. Обсяг можна переглянути додатковою угодою до подання заяви — після подання це вже параметр розрахунку.

Порядок дій для виробника

1. Статус. Реєстрація в ДСЕК як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів (ст. 12 Закону № 549-IV, пп. 1 п. 7 Порядку); статус виконавця державного контракту або включення до реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів — для звільнення від повноважень за постановою № 838.
2. Кваліфікація товару. Позиція у списках за постановами № 1807 або № 86 чи catch-all за ст. 10 Закону № 549-IV; підтвердження прийняття на озброєння або кодифікації; перевірка відсутності в переліку критичних товарів.
3. Держава призначення. Включення до переліку МЗС; наявність угоди Drone Deal; відсутність ембарго.
4. Due diligence контрагента за всіма критеріями п. 10 із документальними підтвердженнями.
5. Державні гарантії держави-імпортера за п. 11 — для технологій включно з гарантіями щодо прав інтелектуальної власності, реекспорту, лімітів виробництва і grant-back.
6. Вартість товарів за п. 12 — ціни держзакупівель або висновок експерта чи звіт про оцінку.
7. Фінансова модель із платою за дозвіл, відображеною в ціні контракту.
8. Письмові гарантії постачання за п. 20, якщо є потреба Сил оборони, — як інструмент зняття підстави для відмови.
9. Контрактна техніка: export control clause, наслідки зупинення чи скасування дозволу, авансова структура платежів, санкційні запевнення контрагента.
10. Після видачі дозволу: моніторинг квартальних оновлень переліків, виконання особливих умов дозволу, збереження доказової бази кінцевого використання.

Висновки

Постанова № 875 — перша за час повномасштабної війни системна спроба поєднати два конфліктуючі публічні інтереси: збереження абсолютного пріоритету Сил оборони і відкриття для ОПК зовнішніх ринків як джерела фінансування виробництва.

Юридичний інструментарій дієвий: спеціальний тимчасовий режим із прив’язкою до загального законодавства, короткі процедурні строки з мовчазною згодою, право першої відмови держави з обов’язком реального контрактування, розгорнутий комплаєнс контрагентів, жорсткий захист технологій.

Три системні вразливості:

Плата за дозвіл у розмірі 20–30% вартості, встановлена підзаконним актом, має ознаки фіскального платежу і без законодавчого закріплення та механізму повернення створює і економічний бар’єр, і ризик судового оскарження.

Непублічність ключових переліків у поєднанні з квартальним оновленням знижує передбачуваність режиму для планування контрактів.

Широкі підстави зупинення і скасування переносять регуляторний ризик на стадію виконання контракту і вимагають якісно іншого рівня контрактної техніки.

Нормативний баланс для виробника позитивний: уперше з лютого 2022 року існує визначений, строково обмежений і процедурно описаний шлях легального експорту, а ключові ризики керовані договірними і комплаєнс-інструментами. Практичний баланс поки інший: дозволів немає, переліків немає, уряд готує перегляд фінансових параметрів.

Оцінювати режим коректніше не за текстом, а за першими виданими дозволами. Саме їх поява, а не набрання чинності постановою, стане реальною точкою відліку контрольованого експорту.

Що зробити цього тижня

Поки переліки не оприлюднено і уряд готує зміни, є чотири речі, які можна закрити без ризику втратити гроші:

• перевірити реєстрацію в ДСЕК і статус у реєстрі виконавців державних контрактів;
• кваліфікувати кожну товарну позицію: списки, прийняття на озброєння або кодифікація, catch-all;
• запустити due diligence іноземного контрагента і зібрати документальні підтвердження за п. 10;
• переглянути проект зовнішньоекономічного договору на предмет export control clause, авансової структури і санкційних запевнень.

Чого поки не робити: подавати заяву і вносити плату наосліп, до появи переліків і вересневих змін до механізму.

Цей розбір ми зробили за первинним текстом постанови, а не за прес-релізами: звідси розмежування трьох різних платежів по 20 відсотків, застереження про відчуження прав інтелектуальної власності через Міжвідомчу комісію і розбіжність у назві Порядку між двома актами.

DT Partners працює з корпоративним правом, договірною роботою у зовнішньоекономічних операціях і правами на технології. Саме ці задачі і становлять основну частину підготовки до експорту за Порядком: кваліфікація продукції, due diligence контрагента, ліцензійний договір із grant-back і лімітами виробництва, export control clause у зовнішньоекономічному договорі.

Напишіть нам, з чим саме працюєте — розберемо вашу ситуацію за Порядком і скажемо, що можна закрити вже зараз, а що має сенс відкласти до вересневих змін.

Отримати консультацію

FAQ