Вступ

До команди DT Partners в рамках Волонтерського руху “Адвокати ЗСУ” звернувся військовослужбовець, який був поранений під час виконання службових обов’язків. Заявник потребував правової допомоги у стягненні з військової частини додаткової грошової винагороди за період лікування. Наші юристи взялися надати Pro Bono допомогу військовому.

Передумови спору

Заявник з 13 червня 2018 року по 23 серпня 2022 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині, займаючи посаду механіка-водія. 17 червня 2022 року військовослужбовець отримав бойове травмування під час виконання бойових завдань з метою захисту Батьківщини. 

Заявник проходив лікування, але належних йому виплат збільшеної додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, гарантованих Постановою КМУ № 168 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, так і не отримав.

Проаналізувавши ситуацію та зібравши необхідні докази, юристи DT Partners підготували та подали адміністративний позов до Одеського окружного адміністративного суду з метою відновлення порушених прав військовослужбовця та зобов’язання військової частини здійснити нарахування та виплату належної йому грошової винагороди за весь період лікування.

Позиція військової частини

Військова частина вважала, що періоди перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні не підлягають оплаті збільшеної до 100 тисяч гривень додаткової винагороди, оскільки ці періоди хвороби пов’язані із проходженням військової служби, а не з пораненням, отриманим у зв’язку із захистом Батьківщини, як того вимагає пункт перший Постанови №168.

Позиція юристів DT Partners

Наш заявник отримав травмування під час артилерійського обстрілу позицій, на якій безпосередньо перебував під час виконання бойового завдання. 

З наданої військовою частиною Довідки про розміри грошового забезпечення (витяг з карток особових рахунків) за 2022 рік вбачається, що військовослужбовцю нараховувалась і виплачувалась збільшена до 100 000 грн додаткова грошова винагорода за попередні періоди до дати отримання травмування. А отже, військовослужбовець до моменту отримання бойового травмування виконував бойові завдання пов’язані із захистом Батьківщини.

Нами було наголошено, що військова частина, провівши службове розслідування за фактом травмування, встановила, що таке травмування не лише сталось під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, а й одержане під час захисту Батьківщини.

Довідка про обставини травмування є підставою для видання наказу про виплату збільшення винагороди до 100 тис. грн.

Тобто всі вимоги для отримання додаткової допомоги під час лікування, передбачені Постановою №168 – були дотримані.

Рішення суду першої інстанції

Суд підтримав нашу правову позицію та задовольнив наш адміністративний позов.

Посилання на повний текст судового рішення

Судом було досліджено довідку у якій вказано, що: «Бойове травмування механіка-водія взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини, солдата, вважати таким, що сталось під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, бойова травма не пов’язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження».

Наведене свідчить про те, що травма військовослужбовця є такою, що пов’язана із захистом Батьківщини.

Тож судом було встановлено, що обидві необхідні умови, визначені Постановою КМУ № 168, для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні знайшли своє підтвердження:

Апеляційне оскарження

Військова частина, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій зазначила про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні не підлягають оплаті збільшеної до 100 тис. гривень винагороди за час лікування в закладах охорони здоров’я, оскільки ці періоди є часом хвороби, пов’язаної з проходженням військової служби, а не пораненням, отриманим у зв’язку із захистом Батьківщини, як передбачено пунктом першим постанови №168.

Апелянт також наголосив, що ВЛК у свідоцтві про хворобу не підтвердила причинного зв’язку захворювань військовослужбовця з бойовою травмою, отриманою під час виконання обов’язків військової служби.

Проте колегія суддів підтримала нашу позицію та погодилася з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи доведено: поранення військовослужбовця є таким, що пов’язане із захистом Батьківщини, і отримане під час виконання обов’язків військової служби в районі бойових дій. Апеляційна скарга військової частини була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Посилання на судове рішення апеляційної інстанції

Суд касаційної інстанції відмовив військовій частині у відкритті касаційного провадження, то ж рішення набуло законної сили та скасуванню не підлягає.

Тож, завдяки професійному захисту прав військовослужбовця команді DT PARTNERS вдалося:

– Оскаржити бездіяльність військової частини;

– Захистити законні інтереси клієнта в суді;

– Відновити право військовослужбовця на належні йому виплати.

Шкода, що нашим захисникам інколи доводиться звертатися до суду, для захисту своїх порушених прав. Команда DT PARTNERS взяла на себе зобов’язання надавати безоплатну правову допомогу військовослужбовцям та їхнім родинам у рамках нашої pro bono програми. Це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто щодня захищає нашу державу.